Боротьба з гризунами на елеваторах і в зерносховищах

Збиральну кампанію завершено, врожай зібрано. Але зерно ще потрібно зберегти – адже не один день воно буде лежати в сховищах і на елеваторах. У нинішній ситуації  втратити навіть малу дещицю зерна, з такою працею відвойованого в природи, було б дуже прикро – і з моральної, і з матеріальної точок зору. Ні, йдеться не про крадіжки – претендентів на чужу власність вистачає і без злодіїв. Великі збитки аграрії зазнають через гризунів.

Пік розмноження пацюків і мишей – найчисленніших представників цих ссавців – припадає на весну й осінь. Крім того, восени відбувається масова міграція гризунів у склади готової продукції. Виходить, псувати зерно буде дуже багато шкідників. Сподіватися на те, що пшениця на сусідньому елеваторі або в сховищі виявиться для шкідників більш привабливою, не варто – пацюків і мишей у природі стільки, що їх, на жаль, вистачить усім. Тому потрібно терміново вживати відповідні заходи.

Зрозуміло, що проблему краще попередити, ніж вирішувати. Профілактичні заходи дератизації – санітарні, санітарно-технічні та технічні – спрямовані на те, щоб позбавити гризунів їхніх притулків і перекрити доступ до їжі. Будівлі та двори в структурі сховищ і елеваторів варто очищувати від сміття і відходів, що служать притулком і одночасно джерелом корму для гризунів. На території підприємств не повинно бути калюж, відкритих пожежних водоймищ і бочок, несправних водопровідних кранів. При проектуванні та будівництві нових будинків, а також при ремонті старих необхідно звести до мінімуму шанси шкідників проникнути всередину (крізь будь-які отвори, дефекти навколо введень технічних комунікацій, несправні вікна, двері, люки). Потрібно шукати та зашпаровувати нори гризунів, отвори та щілини в стінах, на стелі, у вікнах, дверних прорізах, на підлозі. Двері рекомендується оббивати жерстю, підлогу бетонувати та цементувати, стіни облицьовувати кахлем, на вікнах установлювати металеві сітки.

Якщо виявлено присутність гризунів (за наявністю нір, слідів, екскрементів, ознаками псування зернопродуктів або мішків, гризунів у пастках і капканах), треба вживати винищувальних заходів.

Гризунів різних видів поєднують загальні ознаки: висока плідність, ненажерливість, уміння адаптуватися практично до будь-яких умов, гострий слух, добре розвинений нюх. Вони чітко розрізняють запахи, що допомагає відшукувати їжу на досить великій відстані. Завдяки розвиненим органам почуттів пацюки та миші вільно орієнтуються в просторі, швидко запам’ятовують деталі будівель, куди поселяються. Усі ці якості дуже заважають людині бороти зі шкідниками. Пацюки і миші – дуже розумні істоти, у яких сильно розвинений інстинкт самозбереження. І до заходів з їхнього знищення потрібно підходити з усією серйозністю. Перед цим необхідно визначити види гризунів, чисельність, фазу розвитку популяції і щільність заселення, а після цього – спосіб дератизації і загальний обсяг робіт.

Винищувальні заходи включають в себе чотири основні методи: хімічний (заснований на застосуванні отруєних принад і газоподібних речовин), фізичний (використання механічних знарядь лову і знищення), біологічний (використання природних ворогів гризунів – кішок, собак, птахів) і бактеріологічний (використання різних мікробів і вірусів).

Хімічний метод винищування гризунів – найпопулярніший. Отруйні речовини (родентициди) діють при надходженні в систему травлення, легені або печінку шкідника. Отруйні принади можуть випускатися у формі зернових сумішей, порошків, розчинів, брикетів, паст, галет, суспензій і т.п. Вибір принади залежить від кулінарних переваг гризунів. Виявлено, що привабливість визначених продуктів для пацюків продиктована місцем їх постійного перебування. Зокрема, шкідники, що живуть на хлібних елеваторах і в зерносховищах, охоче споживають м’ясні продукти. Крім м’ясних і рибних відходів, для виготовлення принад використовують каші, борошно, свіжі та варені овочі, молочні продукти і т.д. У спекотну пору року використовують принади на основі води з додаванням цукру і продукти, що містять багато води: баштанні культури, овочі. Взимку ж, навпаки, варто застосовувати продукти, що містять мінімальну кількість вологи. В умовах зерносховищ і елеваторів рекомендується використовувати принади на основі рослинної олії, молока або води з цукром.

Синтетичні отрути поділяються на дві групи – гострої дії і пролонгованої (антикоагулянти).

   Отрути гострої дії (тварина гине після одноразового поїдання принади за кілька годин) – це фосфід цинку, з’єднання миш’яку, стрихнін, монофторин, шоксин, фторацетамід і ін. Усі вони дуже токсичні і надзвичайно небезпечні при використанні – як для людини і нецільових тварин і птахів, так і для навколишнього середовища в цілому. Причому при відносно невисокій ціні ефективність принад на основі гострих отрут також невисока через швидку адаптацію гризунів до них. Недаремно в усьому світі і навіть у сусідній з нами Росії використання принад на основі фосфіду цинку, миш’яку, стрихніну і т. п. давно заборонено. Також потрібно враховувати і те, що пацюки постійно передають одне одному інформацію: після тривожного сигналу “розвідника” до отруєної принади не доторкнеться жоден член “родини”. Згодом у гризунів виробляється або “бар’єр” до споживання, або імунітет практично до будь-яких отрут гострої дії. Тому їх періодично необхідно змінювати.

Отрути пролонгованої дії знижують здатність крові до згортання й ушкоджують стінки кровоносних судин. При однократному потраплянні в організм гризуна невеликої кількості антикоагулянту симптоми поразки майже не виявляються (хоча деякі принади, завдяки особливій технології ретельного змішування інгредієнтів,  ефективні й при одноразовому поїданні). Але при багаторазовому споживанні концентрація отрути, що накопичується в організмі, зростає. Як наслідок – крововиливи і смертельні кровотечі. Гризуни не пов’язують симптомів отруєння з їжею, що поїдається, і не передають популяції інформацію про те, що цю принаду їсти є не можна. Гризун відчуває ядуху, виходить на повітря і гине за межами приміщення. Це означає, що не потрібно шукати трупи для знищення шкідників.

При роботі з будь-якими отрутами потрібно строго дотримуватися норм безпеки і точно виконувати інструкції.

Для боротьби з гризунами можна використовувати і гази (сірчаний, вуглекислий, хлор, окис етилену та ін.) – вони викликають повну загибель тварин за умови, що ті не підуть з отруєної зони. Але так само як і гострі отрути, гази надзвичайно небезпечні для людей та інших тварин. Крім того, ціни на подібні послуги “кусаються”.

Серед фізичних методів винищування можна виділити застосування пасток і капканів. Їх установлюють біля щурячих нір або в часто відвідуваних гризунами місцях. Причому успіх тут залежить не стільки від конструкції пастки, скільки від правильного користування нею. Розставляють пастки і капкани ввечері, забирають вранці, звільняючи їх від трупів гризунів і несвіжої принади. Пастки і капкани необхідно якнайчастіше мити, а металеві частини змащувати жиром. Цей метод безпечний для людей і домашніх тварин. Перевага фізичного методу – високий ступінь вибірковості у відношенні конкретного виду; пастки і капкани не забруднюють навколишнє середовище пестицидами. Однак фізичний спосіб боротьби в умовах зерносховищ і елеваторів малоефективний – він не спричиняє масової загибелі шкідників. Краще його комбінувати з іншими методами.

Біологічний метод винищування гризунів може застосовуватися тільки у відкритій природі, для знищення шкідників на елеваторах і в зерносховищах не підходить. Ефективність бактеріального способу (зараження пацюків і мишей штамами сальмонел) остаточно не з’ясована, вона коливається від 60% до 80%. Застосування штамів сальмонел призводить до сильного забруднення навколишнього середовища, є небезпечним для людини і домашніх тварин.

Боротьбу з гризунами варто вести систематично, комбінуючи різні методи і засоби. Пам’ятайте: застосування навіть найефективніших засобів від повторного заселення гризунами не спасає. А головне – у гонитві за ефективністю не варто забруднювати навколишнє середовище – нам тут жити! – і піддавати ризикові своє і чуже здоров’я.

Тому, варто дотримуватися принципу: “Кожен повинен займатися своєю справою”. А це означає, що найкраще довірити боротьбу з гризунами фахівцям, уклавши угоду з компанією, яка б вирішення цих проблем переклала на свої плечі.